Дитинство
та ранні роки

Василь Вишиваний (справжнє ім’я — Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький) походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбурґів та був наймолодшим із шести дітей в родині Марії Терезії і Карла Стефана Габсбурґів-Лотаринзьких.
Народився у 1895 р. Ранні роки життя ерцгерцог провів у місті Пула (нині територія Хорватії). Від матері діти навчилися італійської, а завдяки батьку добре знали німецьку.
Батько Вільгельма, адмірал австрійського військово-морського флоту, часто брав дітей у подорожі. Разом із братами Вільгельм відвідав багато європейських країни, був в Африці, Америці та Азії.
Після переїзду родини до маєтку в м. Живець, на заході провінції Галичина (тепер — Польща), почалося знайомство Вільгельма з українською культурою.

Освіта
Вишиваного

У 1912 р. Вільгельм закінчив Віденське реальне училище. Хоч спадкоємці імператорської родини зазвичай отримували офіцерські звання за правом походження, його разом із братом Лео батьки відправили навчатися до Терезіанської військової академії.

У родині архікнязя Карла Стефана дітей виховували у спартанському дусі, й батьки хотіли, щоб діти були на рівних з іншими курсантами, не маючи нічого зайвого.

Під час навчання в академії Вільгельм познайомився з працями відомих філософів. Окрім військової справи, вивчав літературу та мови, серед яких обрав вільним факультативом українську.

Знайомство з українською культурою переросло в серйозне зацікавлення. Ерцгерцог читав книжки українських прозаїків та поетів, зокрема твори Франка, Федьковича, Стефаника, Шевченка. Протягом 40 днів він подорожував інкогніто Гуцульщиною, Карпатськими горами, мешкаючи у місцевих жителів.

Перша світова війна

Після закінчення військової академії у 1915 р. Вільгельм Габсбурґ у званні лейтенанта австрійської армії був відправлений до 13-го полку уланів, який формувався переважно з українців із Золочівського повіту.

За ініціативи Габсбурґа, сотня під його командуванням повністю українізувалася: на місця поляків і угорців заступили українці. Вояки носили синьо-жовті відзнаки.

Саме в цей період відбулася трансформація поглядів архікнязя. Він став вважати себе українцем та заохочував підлеглих до активного національного самовизначення. Один із солдатів подарував йому вишиту сорочку, яку Вільгельм носив відкрито. За це та за віддану любов до України його почали називати Василем Вишиваним.

Пізніше він присвятив своїм бойовим товаришам збірку віршів «Минають дні» (1921).

Підтримка українців

Як представник імператорської родини у 1916 р. Вільгельм Габсбурґ став членом парламенту Австро-Угорщини, де налагодив контакти з Євгеном Петрушевичем, Іваном Горбачевським та іншими українськими політиками.

Після знайомства з Казимиром Гужковським архікнязь прийшов до розуміння необхідності виокремлення етнічних українських земель. Йшлося про надання більшого самоврядування в складі Австро-Угорської імперії. Завдяки клопотанням молодого Габсбурґа уряд почав частіше звертати увагу на справи українців.

Пізніше відбулося його знайомство з таким провідними українськими політиками Австро-Угорщини як Кость Левицький, Євген Олесницький та Микола Василько, які підтримували ідею створення українського коронного краю.

Політична діяльність

Відень радився щодо перспектив національного руху з українськими політиками. Зокрема, митрополит Андрей Шептицький запропонував план державної організації українських земель, за яким на чолі України мав стати гетьман з імператорської родини. Як кандидата на булаву розглядали Вишиваного. Особиста зустріч Шептицького і Габсбурґа відбулася в 1917 р., після російського заслання митрополита.

До осені 1918 р. Вільгельм зосередився на ідеї приєднання до імперії мільйонів українців з Росії та перетворенні Австро-Угорщини на федерацію. На чолі України зі столицею в Києві мав би стояти ерцгерцог-регент.

Крім того, архікнязь брав участь у проведенні переговорів, що передували підписанню Брест-Литовського мирного договору після більшовицького перевороту.

На чолі легіону УСС

Після поразки Росії навесні 1918 р. Вишиваного призначили командиром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до якої входив курінь УСС. А 1 квітня 1918 р. він перейняв командування УСС біля Херсона.

Під час перебування в південній Україні проводив незалежну політику підтримки українських сил.

Він відмовлявся придушувати народні повстання та здобув прихильність мирного населення. Цим викликав занепокоєння гетьмана Скоропадського, який відчув конкуренцію з боку Вишиваного.

Через тиск з боку Німеччини, до якої звернувся Скоропадський, австрійська влада була невдоволена діями Вільгельма. Незважаючи на спроби ліквідувати УСС, ерцгерцогу вдалося відстояти український підрозділ.

Перебуваючи у Вижниці, провів набір до війська, який йому заборонили робити. 6 червня 1919 р. в Ільцях потрапив у румунський полон.

Співпраця з Директорією

У 1918 р. соціалісти та представники УСС мали наміри здійснити повстання проти влади Скоропадського та проголосити новим гетьманом Василя Вишиваного. Щодо цього архікнязь зустрічався з полковником Болбочаном у Запоріжжі.

Однак сам Габсбурґ не був готовий до захоплення влади збройним шляхом та схилявся до федеративного союзу України з габсбурзькою монархією.

Після повалення гетьманату Скоропадського Вишиваний співпрацював з Директорією. Був полковником армії УНР та головою відділу закордонних зв’язків Генерального Штабу УНР. У Кам’янці-Подільському почав формувати мережу військових шкіл для армії УНР.

Вишиваний украй негативно поставився до Варшавської угоди 1920 р., підписаної Петлюрою, за якою Галичина та Волинь приєднувалися до Польщі. Пішовши у відставку, у Відні написав гостру антипольську статтю, яка спричинила політичний скандал та фактичне відречення від нього батька — полонофіла та претендента на польську корону.

Період еміграції

У 1921 р. Габсбурґ-Вишиваний став головою управи Українського національного вільнокозацького товариства у Відні. У деяких колах він усе ще розглядався як претендент на українську булаву, однак сам архікнязь заперечував ці наміри.

Активно цікавився подіями в Україні, зустрічався зі Скоропадським, Коновальцем, Петрушевичем, Липинським, Андрієвським. Втім, поступово став непомітним у політичному житті української еміграції.

Як і всі Габсбурґи, у роки Другої світової війни рішуче відмовився від співпраці з нацистами. Перебував під наглядом Гестапо через підозри щодо співпраці з англійською розвідкою. Після завершення війни продовжив займався власним бізнесом у Відні — у нього був лакофарбовий завод.

Останні роки життя

Радянська розвідка підозрювала Вишиваного у зв’язках з українськими націоналістами. Приводом для затримання стала зустріч Габсбурґа з агентом французької розвідки Пеліс’є.

26 серпня 1947 р. Вишиваного заарештувала радянська секретна служба СМЕРШ. Ерцгерцога звинувачували у шпигунстві та співпраці з ОУН, але він заперечував свою причетність та відмовився видавати прізвища друзів.

Вишиваному присудили 25 років ув’язнення. Однак через погані умови утримання архікнязь захворів на туберкульоз, який призвів до його смерті 18 серпня 1948 р. у Лук’янівській тюрмі. Точних відомостей про місце поховання не збереглося. Вірогідне місце поховання — поблизу Лук’янівського цвинтаря.